Застосування в медицині

Ще в XXV столітті до н.е. в Стародавньому Єгипті вміло застосовували антимікробні властивості срібла. Вирушаючи в військовий похід, єгиптяни обов’язково брали з собою тонкі срібні пластини. Вони накладали їх на рани, щоб уникнути нагноєння і прискорити загоєння.

Жителі Індії здавна використовували срібло для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту. Вони ковтали невеликі шматочки срібної фольги, яка була надзвичайно м’якою та не ушкоджувала слизову оболонку шлунка і кишечника, проте знищувала патогенну мікрофлору.

У XVI-XVII ст. голландський і французький ятрохіміки Ян-Баптіст ван Гельмонт і Франциск Сильвій навчилися отримувати нітрат срібла шляхом занурення металу в азотну кислоту. Вони виявили, що в слабкій концентрації ця речовина може знезаражувати рани і розкриті абсцеси.

Чи не сам метал, а іони

Чудодійні властивості срібла не залишали в спокої вчених. Першу спробу наукового їх обгрунтування зробив в кінці XIX століття німецький ботанік Карл Вільгельм фон Негелі. Він встановив, що не сам благородний метал взаємодіє з мікроорганізмами, викликаючи їх загибель, а його мікрочастинки – олігос (від грец. «Олігос» – сліди, мала частка), розчинені у воді. Це явище він назвав олігодінамією (тобто «дія слідів»).

Те, що відомий ботанік іменував олігос, сьогодні наука називає іонами. І для сучасних вчених абсолютно доведений факт, що саме іони срібла мають бактерицидну, противірусну, виражену протигрибкову і антисептичну дію і служать високоефективним знезаражувальним засобом відносно патогенних мікроорганізмів, що викликають інфекції при попаданні в організм людини.

Ефект знищення бактерій препаратами срібла надзвичайно великий. Він в 1750 разів сильніше дії тієї ж концентрації карболової кислоти і в 3,5 рази сильніше дії сулеми. Великий внесок у вивчення антимікробних властивостей використання дисоційованих (тобто здатних розпадатися на іони) з’єднань срібла для знезараження питної води, вніс радянський хімік академік Л.А. Кульський.

Вперше антисептичну дію сполук срібла було описано в 1943 році, в самий розпал Другої світової війни, коли потреба в надійних ефективних антисептиках для обробки ран була особливо актуальна в госпіталях.

З 1973 року сульфадіазин срібла застосовують у клініках США як антимікробний засіб широкого спектра дії. Сьогодні місцеві препарати з іонами срібла використовують для лікування інфікованих ран та поліпшення їх загоєння.

Чим обумовлюється антимікробний ефект

1. Позитивно заряджені іони срібла адсорбуються негативно зарядженими бактеріальними клітинами, оскільки між ними виникає електростатичне тяжіння. В результаті взаємодії утворюються комплекси нуклеїнових кислот з важкими металами, внаслідок чого порушується стабільність ДНК бактерій.
2. При взаємодії з іонами срібла всередині клітини збільшується кількість вільних радикалів, які знижують концентрацію внутрішньоклітинного кисню.
3. Іони срібла блокують трансмембранний транспорт Nа + і Cа ++.
Таким чином, іони срібла сорбуються клітинною оболонкою патогена, яка виконує роль захисту. Клітка залишається життєздатною, але при цьому порушуються деякі її функції, наприклад розподіл (бактеріостатичний ефект). Як тільки на поверхні мікробної клітини сорбується срібло, воно проникає всередину клітини і блокує ферменти дихального ланцюга, а також роз’єднує процеси окислення і окисного фосфорилювання в мікробних клітинах, в результаті чого ті гинуть.

Не викликають резистентності
З’єднання срібла мають широкий спектр дії. Вони здатні знищувати більше 260 різновидів патогенних мікробів, вірусів і грибків, причому в мінімальній концентрації (0,01 мг/л)

Для порівняння, антибіотик, як правило, дієвий проти шести видів мікроорганізмів. При цьому патогени не отримують стійкості до препаратів на основі срібла, на відміну від антибіотиків.

Автор: Катерина Север’янова
Джерело «ФМ. Фармація і Медицина » № 10-11, 2020